Можливість покращити рівень подач в настільному тенісі
Багато видатних гравців у настільний теніс зосереджуються тільки на крученні та його маскуванні при вдосконаленні подач. Але є ще один навик, який є ще більш важливим.
Точне попадання ваших подач у різні точки столу має вирішальне значення для успіху на всіх рівнях, але особливо проти сильних гравців. Це відбувається тому, що кваліфіковані опоненти можуть пристосуватися до будь-якого кручення, але мають більше проблем тоді, коли вони повинні пристосовуватися ще й до різноманіття у переміщеннях при прийомі подач і змиритися з певними обмеженнями в ударах. Наприклад, якісно проведена коротка низька подача практично виключає можливість супернику розпочати першим і заволодіти ініціативою. Гравці з поганою роботою ніг можуть мати проблеми зі швидкою подачею в точку між ударом справа і зліва. В такому випадку ваша довга подача з відскоком в критичній точці може визначити результат матчу. І так далі.
Спробуйте на наступному тренуванні відпрацювати точність подавання подач. Умовно розділіть площину стола на стороні противника на 9 однакових частин і постарайтеся влучати подачею послідовно по цих дев’яти місцях. Спробуйте відпрацювати короткі, довгі та напів-довгі подачі вправо, вліво та в середину площини стола на стороні противника (напів-довгі подачі – це подачі при яких другий відскік м’яча на половині суперника припадає на кінець стола – в ідеалі на задню лінію). Не турбуйтеся про кручення, спочатку просто подавайте м’яч низько над сіткою стараючись влучити у кожну з 9-ти зон по кілька разів. Коли ви зможете це робити без проблем, спробуйте ту ж вправу з використанням деяких з Ваших улюблених подач. Звертайте увагу на те які зони влучання м’яча і при яких подачах здаються більш складними для різних супротивників у матчах. Ви здивуєтесь, що різниця в прийомі одного типу подач може бути дуже великою просто за рахунок влучання в різні частини стола.
Найбезпечніша подача
Існує однин тип подач в настільному тенісі, з яких ваш опонент ніколи не зможе атакувати. Це дуже короткі, низькі подачі з невеликим нижнім крученням або без кручення (плоскі). Якщо ви можете приховати наявність чи відсутність кручення в цих подачах, то навіть гравці світового класу ставитимуться до них з повагою і як правило, тільки повертатимуть короткі м’ячі.
Причиною цього є те, що подачі такого типу створюють невизначеність для того хто змушений їх приймати і утримують його від сильного першого удару. Кращі гравці насправді постараються використати ваше кручення проти вас, щоб контрольовано влучити в потрібне місце. Але злегка підрізана подача створює проблеми, тому що кількість кручення важко прочитати – і якщо він не побачить плоского м’яча, то поверне «високий м’яч», що на такому рівні фактично означає програш очка. Відповідно, ви зазвичай отримуватимете несильний укорочений удар у відповідь. На відміну від цього, якщо ви додасте верхнього кручення, гравцю на прийомі буде легше прочитати це (через характерний рух рукою, який ви робите), і він зможе спокійно розпочати атаку не боячись помилитися в кількості кручення.
Звичайно, це не просто – атакувати укорочену подачу світового класу, але принаймні очко на прийомі гравець точно не програє (особливо в парних змаганнях).
Підрізка закритою ракеткою (зліва)
Вихідна стійка типова для гри зліва: права нога трохи попереду, тулуб повернений вліво. Рух руки, сильно зігнутої в лікті і відведеної наліво-вгору-назад для замаху, відбувається спочатку вперед-вниз, причому на цьому етапі рука в лікті не розгинається. У процесі руху тулуб трохи повертається й центр ваги переноситься на праву ногу.
Підрізка відкритою ракеткою (справа)
Щоб підрізати, потрібно під час контакту з м’ячем вести ракетку зверху вниз. Після підрізування м’яч піднімається вгору, тому чим сильніше ви закрутите м’яч, тим далі він буде летіти. Підрізування вважається оборонним ударом. З підрізаного м’яча складніше атакувати.
Виконання удару. В початковому положенні гравець стоїть практично обличчям до столу, злегка виставивши вперед ліву ногу, рука робить замах назад-вгору і потім йде вперед-вниз. У момент удару м’яча об ракетку, яка звернена відкритою стороною вгору, рука злегка зігнута. Після удару ракетка трохи супроводжує м’яч і потім йде вліво-вперед вниз. Сила удару при підрізці істотно залежить від зустрічної швидкості м’яча й відстані від столу, на якому його приймають.
Накат і топ-спін закритою ракеткою
Рух м’яча в основному такий же, як і при накаті з права. Необхідне обертання надається м’ячу при русі вгору-вперед. Ось послідовність виконання удару. Ноги на ширині плечей, трохи зігнуті, ліва трохи висунута вперед, центр ваги рівномірно розподілений на обидві ноги. Рука на рівні пояса зігнута в лікті і відведена вліво-назад, передпліччя паралельно поверхні столу. При ударі передпліччя різко йде вперед, ракетка обкатує м’яч зверху, після чого рука вільно йде вгору. Центр ваги зміщується на праву ногу, рука повертається у вихідне положення. Практикується набагато рідше, ніж справа. Класичний лівий топ-спін практично не виконується, це пояснюється необхідністю збільшити замах при ударі, що зазвичай призводить до виникнення крім верхнього обертання м’яча ще й бічного.
Накат і топ-спін відкритою ракеткою
Накат відкритою стороною ракетки – це один з основних атакувальних ударів. Ракетка при цьому рухається вгору і вперед і завдає удару по верхній боковій половині м’яча. Ось послідовність виконання удару. Ноги на ширині плечей, трохи зігнуті в колінах. Ліва нога трохи висунута вперед. Вага тіла рівномірно розподілена на обидві ноги. Тулуб злегка нахилений уліво до столу, рука з ракеткою відведена назад вправо для замаху. Вона починає рух, коли ноги, ракетка і м’яч що наближається утворюють як би рівносторонній трикутник. Удар наноситься у найвищій точці відскоку м’яча, після чого руку відводять вліво-вгору. У момент контакту ракетки з м’ячем передпліччя як би обганяє м’яч. Ракетка рухається по дузі, поступово міняючи кут нахилу, в результаті виходить ніби обкатування м’яча зверху. Кисть при накаті різким рухом надає м’ячу обертання. При ударі вага тіла переміщується на ліву ногу. Після виконання накату слід негайно зайняти вихідне положення.
Призначення цього атакувального прийому – надати м’ячу надзвичайно сильне верхнє обертання. Швидкість його набагато більша, ніж при накаті, що дуже ускладнює суперникові дії у відповідь. По-перше, дуже несподіваним буває відскок м’яча від столу. По-друге, навіть вже прийнятий ракеткою м’яч залишається неслухняним, і направити його в задуманому напрямку дуже і дуже не просто. Хороший топ-спін і тим, що сильно закручений м’яч високо пролітає над сіткою і це надає сміливості атакуючому. Вважається, що застосовувати топ-спін можна завжди, але практика показує, що це не так. Для топ-спіну характерний великий замах, як правило витягнутою рукою. Випрямлення її на початку руху дозволяє збільшити і сам замах, і швидкість ракетки з допомогою зусилля передпліччя і кисті. Рух руки при топ-спіні на відміну від удару накатом майже повністю спрямований вгору, а удар по м’ячу носить ковзний характер. Вихідна стійка: ліва нога ледве висунута вперед, права рука випрямлена і відведена за спину вправо-назад. Тулуб розгорнуто в праву сторону, щоб збільшити замах. Ноги зігнуті в колінах, все тіло розслаблене. Топ-спін починається з активного повороту в напрямку удару. Права рука йде вперед-вліво-вгору. Вагу тіла переносять з правої ноги на ліву. За інерцією тулуб і рука можуть навіть іти далеко вліво. У момент зіткнення з м’ячем ракетка повинна ніби ковзнути по ньому. При цьому сила прямого удару м’яча об ракетку мінімальна. Однак кисть надає йому заключне прискорення. Є ще варіант топ-спіну з права, який називають боковим. Різниця у виконанні прямого топ-спіна і бокового полягає в тому, що руку з ракеткою заводять до м’яча збоку, кисть опущена трохи більше.
