УПРАВЛІННЯ  ОСВІТИ  ПРИЛУЦЬКОЇ  МІСЬКОЇ  РАДИ

ЦЕНТР  ТВОРЧОСТІ  ДІТЕЙ  ТА  ЮНАЦТВА

                                     Профілактичний  проект

                            «Булінг та  мобінг!  Убезпеч  себе!»

         орієнтований на профілактику насилля в середовищі

                                            позашкілля

Укладачі:

  Супрунко О.О.,практичний психолог  ЦТДЮ,

   Борсяк Л.О., Завідуюча  організаційно –                                                               масовим відділом, практичний психолог  ЦТДЮ

                                               Пояснювальна записка

Насилля у закладах  освіти – проблема, про яку довгий час було не прийнято говорити. Одним із аспектів проблеми насилля є жорстоке поводження з дітьми та нехтування їхніми інтересами, та, як наслідок, насилля в стосунках між дітьми. Поведінка, спрямована на утвердження своєї влади над кимось або чимось, стає усе більш розповсюдженою. Проблему булінгу почали досліджувати зовсім недавно, у 60–70-х роках ХХ ст., коли суспільство замислилося над існуванням зв’язку між явищами девіантної та агресивної поведінки в соціумі та тим, як людина виховується, зростає та навчається протягом шкільних років, та почало усвідомлювати важливість вивчення причин та наслідків цього явища, щоб в результаті мати важелі впливу та контролю над ситуацією. Діти та підлітки є найбільш вразливою категорією, вони соціалізуються, формують власну систему сприйняття світу, систему цінностей та пріоритетів, навчаються різним моделям поведінки, і, на жаль, булінг стає однією з таких моделей.

Булінг (builying, від англ.buily – хуліган, забіяка, грубіян, насильник) визначається як пригноблення, дискримінація, цькування. Булінг – це соціальне явище, характерне переважно для  організованих дитячих колективів, у першу чергу, школі.

Суть булінгу вбачають все-таки не в самій агресії  або злості кривдника, а в презирстві, зневазі — сильному почутті відрази до покірливого, того, хто ніби не заслуговує на повагу. Це дозволяє кривдникам шкодити без почуття провини, співчуття чи емпатії. Кривдник надає собі привілеї домінантності, контролю, права виключення та ізоляції жертв.

Також значну роль у процесі булінгу відіграють спостерігачі, яких за дослідженнями 88% від усіх дітей частина з них долучається до кривдника, інша, аудиторія, підбурює його до подальшого знущання, і лише від 10 до 20% намагаються якось допомогти, коли над кимось знущаються. Потерпілий не здатен ефективно захищати себе, тому певною мірою беззахисний перед кривдником або їх групою. Кривдник не припиняє свої дії після того, коли йому так скажуть батьки чи вчителі, він наступного разу просто «не попадеться на гарячому».

Булінгом називається агресія одних дітей стосовно інших, коли наявні нерівність сил агресора та жертви, агресія має тенденцію повторюватися, при цьому відповідь жертви показує, як сильно її зачепило те, що відбувається.

Найчастіше жертвами  цькування стають діти , які мають:

  • фізичні недоліки або вади ;
  • страх перед школою;
  • низький рівень інтелекту і труднощі у навчанні;
  • особливості зовнішності – руде волосся, веснянки…
  • особливості поведінки – замкнути або імпульсивні;

Булінг різноманітний, це не лише фізична агресія, найчастіше – психологічна.

Найчастіше агресорами (ініціаторами цькування – булерами) є діти з нарцисичними рисами характеру. Основна особливість «нарциса» – прагнення до влади, самоствердження за рахунок інших. Бути «крутим», мати авторитет серед ровесників, як людини, якій ніхто нічого не може зробити. «Ти мені нічого не зробиш» – приховане за усією поведінкою цього учня послання. Щодо них у суспільстві існують певні стереотипи, наприклад, кривдник — задиркуватий хлопець, з посередніми успіхами в навчанні та з впливовим статусом серед ровесників, а жертву уявляють беззахисною, замкненою, з вузьким колом друзів та невисоким статусом. Однак типів існує безліч, вони часто поєднуються, наприклад, кривдники бувають більш відповідальними за інших в усвідомленні своєї поведінки та більш чутливими до виправної терапії. Характеризуючи кривдника як учасника процесу булінгу, виділяють ряд типів поведінки:

1) дитина зазвичай поводить себе в соціально прийнятний спосіб, піклується про інших, має непогані успіхи в навчанні. Однак іноді поводиться непередбачувано, нехарактерно, принижує інших учнів, хоча й схильна бути відповідальною та піддається вихованню.

2) дитина приваблива, не відчуває браку матеріальних речей, має непогані оцінки, друзів, гарні лідерські якості, але знущається з інших — ніби випадає зі звичайних стереотипів. Це пояснюється тим, що не завжди враження про дитину співпадають з тим, якою вона є насправді, адже багатьом дітям важко справлятися зі своїм персональним розвитком та самоповагою, а тим паче з очікуваннями, що покладають на них батьки та інші люди. Вони ніби вдягають маску хороброї дитини.

3) «статусний» тип кривдника проявляється у показовості булінгу, намаганні завжди бути на «сцені», завоювати аудиторію спостерігачів, їхні лестощі та підлабузництво.

4) тип кривдника «у повному озброєнні» має стійкі наміри чинити булінг, особливо в разі відсутності сторонніх поглядів, у той же час намагається ввести в оману та всіляко привабити інших, зокрема дорослих. Вони занурюють свої почуття настільки глибоко, що самим їм стає важко їх ідентифікувати. Досить часто добре розуміють стан іншої людини та вміють користуватися цим, помічають вразливі сторони потенційної жертви.

5) імпульсивно-агресивні кривдники, які мають слабкі соціальні навички, абсолютно непередбачувані, агресивні реакції навіть на слабку провокативну поведінку, звинувачують інших, а головне, часто мають проблеми у розвитку, зокрема зі здатністю до навчання.

Мобінг — це регулярне та цілеспрямоване нанесення фізичної й душевної шкоди людині, дитині.

Мобінгом в сучасному суспільстві називають психологіче  цькування людини в колективі. Відповідно дитячий  мобінг можна пояснити так – це систематичні дії фізичного або соціального характеру в дитячому колективі спрямовані проти якої-небудь особи не здатною захистити себе в різних ситуаціях.

Види мобінгу:

  • бойкот,
  • причіпки,
  • кепкування,
  • дезінформація,
  • спричинення шкоди здоров’ю,
  • дрібні крадіжки або псування особистих речей.

Найпоширеніші причини моббінга – це:

  • цькування новачків, своєрідне «бойове хрещення» (може припинитися, коли новачка визнають «своїм»)
  • заздрість (особливо якщо жертва моббінга талановита – в такому випадку зазвичай «труять» )
  • боязнь конкуренції неординарність однолітків («білих ворон» рідко люблять)
  • прихильність з боку вчителів (цей фактор зазвичай супроводжується заздрістю)
  • внутрішнє напруження в колективі, що вимагає виходу.

Кібер-булінг

Також існує кібер-булінгу. Діти створюють веб-сторінки та сайти, де можуть вільно спілкуватися, коментувати, ображаючи інших, поширювати плітки, фотографії особистого характеру та іншу інформацію; також кривдники відсилають електронні листи та повідомлення своїм жертвам, у яких їх всіляко принижують. У такому просторі не існує жодних захисних для жертви бар’єрів – ані часових, ані просторових, тому швидко, лише натисканням кнопки, образлива інформація поширюється серед тисяч людей. Дослідники встановили, що кожна сімнадцята дитина у віці 10–17 років зазнає знущань через Інтернет, причому близько однієї третини з цього числа вважають такі інциденти надзвичайно образливими та принизливими.

        Актуальність та доцільність проекту: цькування дітей з боку однолітків, так званий булінг, сьогодні одна з найбільш поширених проблем освітніх організацій, яка істотно збільшує ризик суїциду серед підлітків; призводить до ескалації агресії і насильства в колективі, зниження успішності, емоційних і невротичних проблем.

Мета проекту: висвітлення особливостей явища булінгу в освітньому колективі, актуалізація даної проблеми та формування негативного ставлення до булінгу.

        Завдання проекту:  ознайомлення  учасників освітнього  процесу з поняттям «боулінг», «мобінг», їх видами та проявами; навчання дітей конструктивним формам спілкування, поведінкових реакцій під час проблемних ситуацій; зняття деструктивних елементів у поведінці; творче вирішення конфліктних ситуацій; усвідомлення і прийняття відмінностей ; розвиток адекватного рівня самооцінки й самоконтролю; формування навичок саморегуляції, внутрішніх афективних процесів та емоційної адекватності у контактах дітей з навколишнім світом; підвищення рівня самосвідомості дітей, встановлення зв’язку із власним внутрішнім «я» та один з одним; вміння вільно виражати почуття.

   Цільова група: вихованці  позашкільного  закладу.

Етапи програми:

І етап —  діагностичний,  спрямований на виявлення рівня  обізнаності вихованців  з поняттям «боулінг», «мобінг», їх видами та проявами.

II етап — практичний,  його завданням є власне зниження

високого рівня агресивності та тривожності, вироблення навичок мовленнєвого спілкування;

III етап — закріплюючий (1 заняття).

  Вік учасників: 9-13 років.

 Організація занять: програма включає серію занять.

 Структура занять проект короткотривалий. Розрахований на 2018 – 2019 н.р.

Засоби відстеження ефективності роботи у рамках  проекту здійснюються за допомогою повторної діагностики, під час якої визначається рівень агресивності й тривожності. Використовуються ті самі методики, що й для первинної діагностики.

                               План до  профілактичного  проекту

                               «Булінг та  мобінг!  Убезпеч  себе!»

№з/пНазва  заходуТермін проведенняВідповідальний
1.Анкетування на виявлення проявів булінгу в колективі.жовтень – листопадБорсяк Л.ОСупруненко О.О
2.Анкета «Булінг та мобінг: в чому різниця?»груденьСупруненко О.ОБорсяк Л.О
3.Тренінгове заняття  «Вчимося  розуміти один одного»груденьСупруненко О.О
4.Відеоуроки   «Світ без насильства»січеньБорсяк Л.ОСупруненко О.О
5.Профілактичні бесіди«Булінг  та мобінг! Убезпеч  себе!»лютийБорсяк Л.ОСупруненко О.О
6.Тренінгове заняття  «Це  – я, поглянь  на мене!березеньСупруненко О.О
7.Підсумковий  партнерський  тренінг«Ми  вміємо  захищятися – А ви?» для  різновікових  категорійквітеньБорсяк Л.ОСупруненко О.О
8.Упорядкування   матеріалів  проекту та розміщеннятравеньБорсяк Л.ОСупруненко О.О

Залишити відповідь